Ми часто чуємо про корупцію — по телевізору та в YouTube, на роботі й у компанії друзів, від родичів та навіть випадкових перехожих.
Часто ці розмови переростають у справжні дискусії: ми ділимося своїм баченням того, як ефективно боротися з корупцією та як оцінювати ефективність роботи держави у цьому напрямі.
Аби у таких дискусіях ви могли користуватися перевіреною інформацією, а не вигадками та фантазіями, Офіс розбудови доброчесності пропонує розібратися, які міфи про корупцію існують в Україні.
ТОП-5 поширених хибних думок про корупцію в Україні:
1. Корупція буває лише у державному секторі.
Корупція можлива у будь-якому секторі — у владі, бізнесі, медіа, неурядових організаціях. Наприклад, коли у бізнесі за закупівлю у конкретного виробника представники іншого підприємства просять “відкат”* — це також варто вважати корупцією.
*Відкат — платіж посадовим особам, які надаються в обмін на отримання контракту, зазвичай відкати отримують особи, які приймають рішення щодо обрання того чи іншого підрядника.
2. Корупція буває лише на найвищих рівнях.
Загалом прийнято виділяти два рівні корупції:
велика корупція — це зловживання високопосадовців, розкрадання бюджетних коштів;
побутова корупція — щоденна корупція між службовцями та громадянами. Тобто, навіть коли громадянин дає умовному працівнику ЖЕК навіть невелику суму грошей в обмін на швидке отримання документу – це теж є корупційною практикою.
3. Створення системи антикорупційних органів — це українське ноу-хау. Загалом така практика не застосовується у світі.
Створення органів із запобігання корупції є дієвою світовою практикою. Більше того, це передбачено Конвенцією ООН проти корупції, яку підписала та зобов’язана виконувати Україна. Антикорупційні органи функціонують у більш ніж 50 країнах світу, наприклад: Австрія, США, Польща, Румунія, Нова Зеландія, Малайзія, Південна Корея та Таїланд.
4. Антикорупційні органи в Україні — це величезні структури з тисячами працівників.
Постанова Уряду визначає, що максимальна чисельність працівників у НАЗК не може складати більш як 408 осіб (станом на 24.12.2020 працює 299 особи). У НАБУ відповідно до Закону можуть працювати не більше 700 осіб. Для порівняння, гранична чисельність працівників у центральному апараті Державної податкової служби (ДПС) — 1 618 осіб, ще 28 252 осіб можуть працювати у територіальних органах ДПС.
5. Якщо нікого не «посадили» за корупцію — то відповідальності немає.
За корупцію та пов’язані з нею порушення може наставати кримінальна, адміністративна, дисциплінарна та/або цивільно-правова відповідальність. Тобто, держава може зобов’язати громадянина сплатити штраф або ж працівник може отримати догану від керівництва за порушення антикорупційного законодавства. Наприклад, якщо посадовець подав декларацію після спливу визначеного законом терміну — це теж порушення, пов’язане з корупцією, що передбачає адміністративну відповідальність у вигляді штрафу.